Поради батькам молодших школярів

1. Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині , що вона гірша за інших

3. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які запитання, займатися з нею тим, що їй подобається, заохочувати всі зусилля дитини, а саме її бажання пізнавати нове. Потрібно уникати стереотипів та шаблонів у роботі, розвивати творчість дитини.

4. Намагайтеся щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але і з дорослими.

6. Не соромтеся підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком.

7. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.

8. Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.

9. Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму. Уникайте негативних оцінок дитини, порівнювати результати роботи дитини можна тільки з її власними досягненнями, а не з досягненнями інших дітей.

10. Не смикати її щохвилини, не говорити їй про недоліки, не пригнічуйте ініціативи дитини.

11. Не домагайтеся успіху силою. Примус - найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї руйнує особистість дитини. Уникайте авторитарного стилю у вихованні дітей! Уникайте прямого тиску на дитину.

13. Визнайте право дитини на помилку.

14. Думайте про дитячий „банк” щасливих спогадів.

15. Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.

16. І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.

17. Твердість лінії у вихованні досягається терпінням, відсутністю поспіху.

18. Знайдіть золоту середину між періодичними перебуванням малюка наодинці з собою і спілкуванням з дорослими.

Поради батькам дітей молодшого шкільного віку
ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА ЩОДО СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

1. Пам'ятайте про те, що навчання — це один із найважчих видів праці, а розумові здібності й можливості дітей не однакові.

2. Не слід вимагати від учня неможливого. Важко визначити, до чого він здатний та як розвинути його розумові здібності.

3. Навчання не сприяє розвитку дитини, якщо воно вимагає від неї механічного заучування і не потребує напруженості розумових сил, пізнавальної активності, мислення і дій.

4. Будьте милосердні до своїх дітей. Найпростіший метод «виховання», що не потребує ні часу, ні розуму, — побити дитину і цим її образити, озлобити або й зламати. Усуньте опіку, крик, насилля і наказовий тон. Вони спричиняють опір у дітей, психічні травми, пригнічують бажання й інтерес до навчання, змушують шукати порятунку у брехні.

5. Розвивайте інтерес, інтелектуальні бажання, ініціативу й самостійність у дитини в навчанні та у всіх її справах.

6. Запам'ятайте! Відповідно до науково обґрунтованих норм, над виконанням усіх домашніх завдань учні 1-го класу повинні працювати не більш ніж 1 год, 2-го класу — 1,5 год, 3—5-х класів — до 2 год, 6—7-х класів — до 2,5 год, 8-го класу — до 3 год, а учні 9—11-х класів — до 4 год. Навчіть дітей користуватися годинником і не дозволяйте їм сидіти над виконанням домашніх завдань понад установлений час, адже це позначиться на їхньому здоров'ї і розумовому розвитку.

7. Не змушуйте учня писати спочатку в чернетці й кількаразово переписувати виконане домашнє завдання, оскільки це призводить до перевтоми і відвертає дітей від навчання.

8. Не хвилюйтеся, якщо ваша дитина отримає за виконану роботу не таку оцінку, якої б ви хотіли. По-перше, оцінка відіграє виховну роль, по-друге, це не остання робота і не остання оцінка.

9. Дайте дитині можливість пережити радість успіху в навчанні, визначити індивідуальну стежку в розумовій праці.

10. Перевіряйте виконані дітьми домашні завдання, особливо на першому етапі навчання. Оцінюйте їх словами: «я задоволений», «я не задоволений». Додайте слово «дуже» і будьте певні, що завтра ваша дитина дуже старатиметься, щоб ви були задоволені нею.

11. Здоров'я дитини — це тендітна «споруда», тримають її три «атланти»: спадковість, спосіб життя і середовище. Тому організуйте для своєї дитини правильний режим: зарядка, раціональне харчування, навчання і відпочинок. Подбайте про позитивний вилив середовища, в якому вона перебуває.

12. Організовуючи різноманітні ігри й види відпочинку дітей, приділяйте увагу їхньому фізичному розвитку, особливо дрібних рухових м'язів (пальців, кистей рук). Від цього залежить почерк дитини, якість малювання, креслення, гри на музичних інструментах тощо.

13. Обов'язково помічайте і заохочуйте навіть найменші успіхи в навчанні та поведінці дітей.

14. Батько й маги — це найкращі вихователі, які, за словами Л. С. Макаренка, повинні впливати на поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома. Пам'ятайте про те, що дитина — цс дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так і в дітях відображається вся організація життя сім'ї, працьовитість, духовне багатство і моральна чистота матері й батька.

ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ

1.Перевірте, чи правильно організоване робоче місце дитини. Джерело світла має бути попереду і зліва, на столі — жодних зайвих речей.

2. Уточніть режим дня, розплануйте разом із дитиною час, коли вона сідає за уроки. Починати виконувати домашні завдання найкраще через годину-півтори після повернення дитини зі школи, щоб вона змогла відпочити від уроків, але ще не втомилася і не встигла стати збудженою від домашніх справ. Якщо дитина відвідує гурток чи лягає спати вдень, то можна сідати за уроки й пізніше. Але у всякому разі не варто відкладати це на вечір.

3. Розплануйте разом із дитиною послідовність приготування уроків і намагайтеся заздалегідь визначити час, який знадобиться їй для виконання кожного завдання.

4. Спочатку краще виконати невелике завдання, яке подобається дитині, — це допоможе їй зосередитися і залучатися до роботи на емоційному піднесенні. Потім — найважче, поки вона ще не втомилася. Творчу роботу (малювання, ліплення, виготовлення дрібних виробів) краще залишити на кінець занять — їх не слід обмежувати в часі.

5. Для 7-річної дитини час неперервної роботи не має перевищувати 15—20 хв, до кінця початкової школи він може сягати ЗО—40 хв. Потім дитині необхідно дати відпочити 5—10 хв, бажано виконати рухливі вправи. До початку виконання будь-якого завдання запитайте дитину: «Як ти вважаєш, скільки тобі потрібно часу, щоб виконати завдання?». Поставте перед нею годинник і після завершення роботи обов'язково зверніть увагу дитини на те, скільки часу збігло. Це сприяє формуванню організованості і «відчуття часу».

6. Контролюйте разом із дитиною виконання наміченого плану роботи. Для молодшого віку характерно, що дитина часто відволікається. Саме дорослий повинен допомогти це подолати. Навички роботи, набуті протягом перших років навчання, залишаються на все життя. Із самого початку дитина повинна знати, що на робочому місці працюють, а граються, малюють, їдять — в іншому місці. Намагайтеся відокремити ігри від занять, і в дитини із часом сформується умовний рефлекс: робоче місце викликатиме стан мобілізації та працездатності.

7.Допоможіть дитині, якщо вона зіштовхнулася з нездоланними труднощами. Дитина повинна вчитися самостійно долати труднощі. Однак, якщо на якомусь етапі завдання нездоланно складне, обов'язково допоможіть! Інакше досвід невдачі може закріпитися і призвести до так званої «вивченої безпорадності». Якщо тривалі зусилля безуспішні, людина перестає вірити у свої сили, стає пасивною і безініціативною. Випадки, коли дитина намагається, але не може упоратися із завданнями, треба вміти відрізняти від ситуацій, коли вона зловживає вашою допомогою і звертається через будь-яку дрібницю. Тоді ви можете поставити умову: «Я відповім лише на два твої запитання. Намагайся виконати завдання сам, а два найважчі ми з тобою розберемо разом».

8.Емоційно підтримуйте дитину. Завдання дорослого — «бути поруч», разом із дитиною радіти її здобуткам і хвилюватися через невдачі і труднощі.

9.Не давайте дитині додаткових домашніх завдань і не змушуйте переписувати погано виконану класну роботу. Це відбиває бажання займатися, позбавляє віри у власні сили.

10. Поступово знижуйте ступінь контролю. Пряму участь у виконанні уроків можна буде замінити своєю присутністю. Потім сидіти поруч із дитиною не протягом виконання нею всього домашнього завдання, а лише перші кілька хвилин, підходячи до неї на деякий час. До закінчення початкової школи дитина повинна навчитися виконувати домашні завдання самостійно, показуючи батькам готовий результат.

МОТИВАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ

Якщо хочете сформувати в дитини бажання вчитися, треба дотримуватися загальних правил.

Використовуйте ті потреби, які точно в дитини є, однак намагайтеся частіше керуватися найвищими з них.

Формуйте потреби і бажання наступного рівня.

Не забувайте, що якщо найпростіші потреби не задоволено, то навряд чи виникнуть вищі, допоможіть дитині вирішити актуальні проблеми. Тоді вона розвиватиметься далі.

Ураховуйте розмежування в часі мети і винагороди.

Не вимагайте досконалості у всьому. Не сприймайте низьку оцінку як трагедію.

Визнавайте право дитини на помилку. Навчіть ставитися до невдач і помилок як до чогось хоч і неминучого, але корисного.

Навчіть бачити причини своїх невдач не лише в зовнішніх обставинах, а й у собі, розуміти ці причини і виправляти помилки.

Підтримуйте у школяра впевненість у собі, відчуття, що він може подолати

будь-які труднощі і водночас завжди може розраховувати на вашу підтримку.

Не порівнюйте дитину з іншими, порівнюйте її минулі і теперішні результати.

Завжди пристосовуйтеся до потреб та інтересів дитини.

Частіше хваліть і підбадьорюйте, навіть якщо щось не виходить.

Допомагайте дитині розраховувати свої сили: не змушуйте надто довго вчитися, але і не допускайте легковажного ставлення до навчання

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПОДОЛАННЯ ШКІЛЬНОГО НЕВСТИГАННЯ ТА ДЕЗАДАПТАЦІЇ

• Дізнайтеся якомога більше про труднощі в навчанні. Що більше ви знаєте, то краще зможете допомогти собі та вашій дитині. Дізнайтеся про організації, які надають допомогу.

• Хваліть вашу дитину, коли вона щось виконує добре. Діти з труднощами в навчанні дуже часто гарно виконують щось інше, крім навчальних завдань. Поспостерігайте, що ваша дитина робить із задоволенням, наприклад танцює, грає у футбол або працює з комп'ютером. Дайте вашій дитині більше можливостей для розвитку своїх сильних сторін і талантів.

• Дізнайтеся, як ваша дитина краще засвоює матеріал. Чи вона краще виконує практичні завдання, спостерігає або слухає? Допоможіть дитині навчатися, використовуючи сильні сторони.

• Дозвольте вашій дитині виконувати певну роботу по господарству. Це може додати їй упевненості в собі і дасть змогу відпрацювати певні навички. Інструкції мають бути дуже простими, розподіліть завдання на маленькі кроки, похваліть зусилля вашої дитини.

• Зробіть виконання домашнього завдання пріоритетом. Дізнайтеся більше про те, як допомогти вашій дитині виконувати домашні завдання.

• Зверніть увагу на стан розумового розвитку вашої дитини. Будьте відвертими з консультантами, які можуть допомогти вашій дитині подолати розчарування, почувати себе краще та дізнатися більше про соціальні навички.

• Розмовляйте з іншими батьками, діти яких зазнають труднощів у навчанні. Батьки можуть надати вам практичні поради й емоційну підтримку.

• Познайомтеся з персоналом школи та допоможіть у розробці навчального плану, щоб найповніше задовольнити потреби вашої дитини. Заплануйте пристосування, потрібні для вашої дитини, та пам'ятайте про допоміжні технології.

• Налагодьте гарні відносини з учителями вашої дитини. Постійно спілкуйтеся, обмінюйтеся інформацією про успіхи вашої дитини вдома та у школі.

ЯК ПРОЖИТИ БЕЗ ЗАЙВОГО НЕРВУВАННЯ

1. Будіть дитину спокійно, усміхаючись. Не кричіть зранку, не сіпайте через дрібниці, не докоряйте за помилки, навіть якщо вчора попереджали.

2. Не підганяйте: уміння спланувати час — ваше завдання. І якщо це у вас виходить погано — дитина не винна.

3. Годуйте дитину легким сніданком, давайте щось суттєвіше із собою.

4. Не прощайтеся біля школи, наставляючи: «Не бешкетуй! Поводь себе гарно! Щоб сьогодні не було поганих оцінок!». Навпаки, побажайте успіху, підбадьорте, знайдіть кілька ласкавих слів. Скажіть, що любите її і довіряєте, адже в неї попереду важкий день.

5. Коли зустрічаєте після школи, не влаштовуйте допитів — дитина замкнеться в собі, змовчить. У найкращому випадку скаже: «У мене все добре», тільки щоб батьки відчепилися. Краще висловіть свої співпереживання: «Мені здається, ти засмучений»; «Можливо, щось тебе роздратувало, розгнівало?»; «Здається, ти чимось ображена?». Тоді дитина не вважатиме, що в неї щось випитують, вивідують, неделікатно «влазять» в її душу (бо не запитують: «Як ти?», «А що там у тебе сьогодні було?» тощо) — вона сприйме

намагання зрозуміти її почуття як співпереживання. І якщо батьки точно відчують стан дитини, правильно сформулюють фразу, що відбиває емоційний стан дитини, вона моментально розкриється і почне говорити.

6. Якщо вчитель висловив своє невдоволення діями дитини у школі, батькам не варто влаштовувати терор малюку. Спочатку потрібно спробувати заспокоїтися, трохи вгамувати свої почуття. І лише після того, як повернеться здатність аналізувати, поговорити, побачити й інші погляди, а вже потім робити висновки й окреслювати подальші виховні дії.

7. Шкідливою як для самих батьків, так і для їхніх дітей буде позиція «глухого» захисту, коли всі аргументи вчителя сприймаються як особиста образа. Пам'ятайте про те, що вчитель — це завжди ваш друг і помічник! Він так само, як і ви, зацікавлений у тому, щоб у колективі панувала доброзичлива спокійна атмосфера — жодна нормальна людина не захоче жити в постійному стресовому стані.

8. Ваша дитина проводить половину життя у школі. І тому слід підтримувати коректні відносини з класним керівником. Хіба що ви готові щоразу під час виникнення найменшого непорозуміння змінювати школу.

9. Не ставте дитині умов, вони можуть виявитися заважкими, крім того, сформують у неї бажання маніпулювати оточенням, насамперед батьками.

10. Коли викликаєте дитину на відверту розмову і хочете, щоб ваші слова почули, під час розмови дивіться їй просто в очі, які мають бути на одному рівні (краще сидіти навпроти).

11. У батьків повинна бути єдина тактика виховання дитини. І якщо вже батько прийняв рішення, матері не варто його змінювати, навіть якщо покарання видасться перебільшеним. Краще нехай сам батько поміркує, відверто скаже дитині, що погарячкував (хто ж не помиляється!), і скасує його або зменшить. По-перше, дитина почне поважати свого батька, по-друге, отримає приклад того, як корисно визнавати свої помилки.

12. Будьте уважними до скарг дитини — можливо, це перевтома. Варто дати малюку перепочити, усунути зайве навантаження, переглянути режим дня тощо.

13. Перед сном розповідайте дитині казочку, заспівайте колискову, поцілуйте, скажіть, що ви її сильно любите. Повністю виключіть перегляд телепередач перед тим, як лягати спати. Якщо малюк поряд, без потреби не вмикайте телевізор і для себе. Від цього родина лише виграє, адже можна просто поспілкуватися, поділитися почуттями, думками, мріями.